У неділю, 26 квітня, виповнилося 40 років з дня найстрашнішої техногенної катастрофи в історії людства — вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. У перші дні після аварії в ліквідації її наслідків взяли участь близько 600 тисяч громадян, багато з яких віддали своє життя та здоров’я заради порятунку інших. Тому ця дата є символом не лише болю та екологічної катастрофи, а й неймовірної мужності людей, які зупинили «мирний атом», що вийшов з-під контролю. Щороку на їхню честь в усій Україні проходять меморіальні заходи.
У Коблівській громаді до вшанування пам’яті загиблих ліквідаторів долучилися заклади культури та освіти. Зокрема в Коблівському ліцеї пройшла низка заходів, присвячених цій даті. Упродовж тижня для учнів — з першого по восьмий класи — класні керівники проводили ранкові зустрічі та інформаційні хвилинки на теми: «Екологічний іспит людства», «Герої невидимого фронту» та «Прип’ять: місто, де зупинився час».
Про це повідомили на сайті газети «Березань».
З учнями 9-11-х класів проводилися години спілкування на тему «Чорнобиль — горе України, її незагоєна рана». Також для учнів старшої школи було проведено урок-реквієм з використанням архівних кадрів та свідчень ліквідаторів «Чорнобиль: 40 років болю та надії».
Вчителів фізики та хімії залучили для пояснення природи радіації й того, як працює саркофаг «Укриття–2» під час лекторію: «Атом: мирний чи небезпечний?». На дискусійній платформі «Уроки Чорнобиля для сучасного світу» учні разом з вчителями обговорювали тему енергетичної безпеки України в контексті сьогоднішніх загроз на прикладі ситуації на Запорізькій АЕС. Крім того, учні усіх класів взяли участь у виставці малюнків «Чорнобиль. Перерваний сон», у конкурсі плакатів та цифрового арту «Зелене відродження». Мета заходу полягала в тому, щоб замість традиційних трагічних малюнків відобразити тему того, як природа повертає своє. Наприклад, як упродовж чотирьох десятиліть відбувається відновлення популяцій диких тварин і рідкісних птахів у зоні відчуження.
Усі проведені заходи були направлені на те, щоб молоде покоління знало про найстрашнішу техногенну катастрофу XX століття. І головне — розуміло, що багато тисяч людей, які боролися з її наслідками, загинули або згодом померли від шаленої дози радіації, яку тоді отримали. А також те, що хоч із трагічної дати 26 квітня 1986-го і пройшло 40 років, трагедія на Чорнобильській АЕС терміну давності не має…
Автор — Олена ГОРІНА.
